Обездушена
Михайль Семенко Відтак додав безсилим шепотом,відходючи невчасно, —хай всі слова гамором-скрежетомвідблискують і гаснуть.
Море — душа — ущерть зворушена,ховаєсь в пітьмі ночі.Ти у мені вже обездушилась,ти перепахла конче.
27 — VI. 917. Владівосток.
Видання 1929 року
Текст за виданням: Арії трьох П'єро, Харків: Державне видавництво України, 1929. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.