О, бо і я зазнав раз щось такого…

О, бо і я зазнав раз щось такого,що хоч ще повним щастєм не було,та дуже близьке вже було до нього,як щастє — швидко надійшло й пішло.

У біднім, прозаічнім тім житюсе був момент казочний і кипучий,се був неначе той брилянт блискучий,що хтось найшов загублений в сьмітю.

І відки се менї прийшло і як,і чом прийшло і чом пропало живо, —я й доси збагнути не міг нїяк.

Одно лише я чую справедливо:тодї пізнав я, що в житю за смак,і чим бува любов, сьвятеє диво.