Ночі безмірнії, ночі безсоннії…

Ночи безмірніі, ночи безсонніі,Горе моє!Мозок наляжуть думки невгомонніі,В серці грижа мов павук той полоннііСіти снує.

Виром невпинним бажаня сердечнііРвуть ся, летять —Вічно невтишені і безконечніі…Мов на своі мене крила безпечнііСхопить хотять.

Де ви так рветесь, куди ви літаєтеДуми-орли?В гості до зірки ви чень не бажаєте?К земним зіркам же ви й стежки не знаєтеТут по земли.

О моя ясна, блискуча зірничко,Де ти живеш?Чи за житя ще я вздрю твоє личко?Чи аж по смерти на гріб мій, горличко,Плакать прийдеш?12 дек. 1882.