Ніч

Не хочу більш писати віршів, складати ямби та трохеї.Чи вирізьблені в слів мосяжі потрібні ще кому сонетитепер, коли шпилі найвищі й найкращі падають ідеї,як правду не мудрці й поети диктують нам, а лиш багнети.

Однак буває ніч погідна, як місяць срібло ллє на сад,і тишею тебе впиває, пахучим, пінявим вином.У кого, молодий, у кого тоді шукатимеш порадзаслуханий в дерев говірку, які шепочуть тихим сном.

А ніч, мов мати, над тобою долоню на чоло кладе.Тоді, щасливий, навіть кривди забудеш і простиш най­гіршітоді думки квітками пахнуть і чуєш серце молоде,тоді слова найзвичайніші складаються самі у вірші.