Нехай комусь судився довший…
Євген Плужник Нехай комусь судився довшийШлях до останньої межі,Свій коротенький перейшовши,Не нарікатиму, — я жив!
Я стільки бачив! Стільки й ниніДумок в собі не погасив!Жив инший хто в такій країні,Такі переживав часи?
Щоб міг сказати так свідомо,З таким спокоєм на виду, —Гряди, сподівана утомо,Вгамовуй пристрасть молоду!
Видання 1927 року
Текст за виданням: Рання осінь, Київ: „Маса“, 1927. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.