Цвітуть думки, а на слова скупіше…
Євген Плужник Цвітуть думки, а на слова скупіше…Я знаю сам, — росту. Міняю лист. Нехай, кому не ліньки, пише,Що от, мовляв, запеклий песиміст…
Я-ж почуваю так: скажу — бо мушу! —Хоч щось своє, неказане ніким;Коли рядкам якимсь звіряти душу, —Тільки таким!
А там нехай, кому не ліньки, пише,В словах нудьгу розводячи густу…Цвітуть думки і на слова скупіше…Росту.
Видання 1927 року
Текст за виданням: Рання осінь, Київ: „Маса“, 1927. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.