Не тополю високую…
Тарас Шевченко · 1848 Не тополю високуюВітер нагинає —Дівчиночка одинокаДолю зневажає.
— Бодай тобі, доле,У морі втопитись,Що не даєш мені й досіНі з ким полюбитись!
Як дівчата цілуються,Як їх обнімають,І що́ тоді їм діється —Я й досі не знаю...
І не знатиму. Ой, мамо!Страшно дівувати,Увесь вік свій дівувати,Ні з ким не кохатись.
Видання [бл. 1920] року
Текст за виданням: Кобзарь, Київ — Ляйпціґ: Українська накладня. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Internet Archive.