Не можу забути…

Не можу забути!Не гоїть ся рана!Мов жалібні нутиіз струн теорбаначи голосно грають,чи ледво їх чути,все жалем проймають —не можу забути!

Не гоїть ся рана,хоч мию слезами,хоч час на ню каплецїлющі бальзами,хоч сонечко грієі зірка румянацїлує, яріє —не гоїть ся рана!

Хоч як ти далеко,я все тебе бачу;хоч стратив давно вже,що день тебе трачу;хоч люта розпукаминула ся пяна,і клином розлука,гадюка поганалежить поміж нами,дївчино кохана, —коханя без тямине гоїть ся рана.