Народна пісня

Глянь на криницю тиху, що із стін могилиСеред степу слезою тихою журчить;В ній мов в свічаді личко місяця блищитьІ промінь сонця миєсь в єі срібній хвили.

На дні єі щось бє ся, мов таємні жили…Той рух живий ніколи не бажа спочить.Вода єі пречиста тисячі живитьДітей весни, що густо в круг єі обсіли.

Криниця та з живою, чистою водою.То творчий дух народа, а хоч в сум повитий.Співа до серця серцем, мовою живою.

Як початок криниці нам на все закритий.Так пісня та з жере́л таємних ллєсь слезою.Щоб серце наше чистим жаром запалити.

1873