Напередодні

Олегові Ш.

Два сонети.

I

Коли приходиш ніжний і шумкий,І дзвоном слів перетинаєш спокій,Мені здається, весняних потоківПливуть бурхливі і ясні струмки.

Тоді вдаряють спінені думкиУ таємничість непочатих років,Куди пірве твої юнацькі крокиДалекий шлях — тривожний і струмкий.

Так радісно тримать твої долоніУ цій кімнаті, де в низькім поклоніСхилились айстри на овальний стіл,

Та все ж життя — це обрії далекі,Це літаків непогамовний клекіт,І у руках скажений скоростріл.

II

Не раз кажу: змагайся і шукай!Вдивляйся в очі пристрастей і зречень!І знаю я: в один затихлий вечірДо інших брам сягне твоя рука.

Щось захлисне, мов повінна ріка,Моє лице і всі знайомі речі,Бо щастя вихрем упаде на плечіЙ закрутить дні, мов крила вітряка.

Та ледве прийде кликане і жданеТи кинеш все, щоб на гучні майданиПіти у слід за тисячами ніг…

І раптом память, мов надхнений майстерВогнем змалює золотавість айстер,Овальний стіл і мій веселий сміх.