Над великою рікою…

Над великою рікоюна скалї крутій сижуі затоплений у мріяхв воду биструю гляжу.Валом хвилї, валом хвилїпрут ся, плещуть, миготять,сонце грає, прибережніверби вітєм їх пестять.

Із за закрута одноговраз дараба виплива —зїлєм, зеленю обвита,плеще, грає, мов жива.Керма тихо хвилї крає,не булькоче не скрипить,і керманич молоденькиймов мальований стоїть.

На дарабі гра музика,чути співи голосні,брязкають чарки блискучі,ллють ся вина запашні,сьяють очи молодіїсеред жартів і розмов…Сьміх і співи. Се гуляютьрадощі, краса, любов.

Я поглянув і зітханєпіднимає грудь мою.О, мої юнацькі мрії,пізнаю вас, пізнаю!Скілько вас з розпучним крикомі з слїзми я доганяв, —на весїльную дарабуя нїколи не попав.

Нї, тепер уже за вамине погоню я у слїд!Прощавайте! Своїм блискомви молодших веселїть!Сьміх і співи і музикаще бренять немов по склї,і за закрутом дарабазвільна щезла в синїй мглї.

Знов затоплений у мріяхя гляжу на бистрину.Що се плещуть, миють хвилї?Наче білу грудь снїжну…Мов рожеві любі руки…шийку круглу… і лице…Ох. адже я знав, здаєть ся,цїлував лице отсе!

Сеж вона, вона, чий образтузї втихнуть не дає!Се те тихе, нездобутещастє вбогеє моє!Вбите! Втоплене! І в водумов скажений кинувсь я,щоб ловити щастє-трупа…Мрія приснула моя.