Над книжкою поезій

Люблю нераз вертатись до старого табурету,де кілька книжечок лежить завинених в газету

Коли зза неба виринає ніч назустріч дневі,мов спомин, випливають із полиць слова вишневі.

Слова, що пахнуть житом, сіном, соняшними днями,надихані землею та навіяні вітрами.

Слова, що вимріяні у безсонні, довгі ночі,коли стріла надхнення вбита в серце їддю точить

Зникають речі, розвіваються довкола стіни.Тремчу над книжкою у вічности холодній тіні.