На високій скелі ранньою добою…
Олександр Олесь На високій скелі ранньою добоюКулею підбитий сокіл клекотав,І могутний клекот розлітавсь луноюІ орлів на волю по-під хмари звав.
І орли бурхливо з криками і шалемКидались в повітря, прагли боротьби,А самотний сокіл з тугою і жалемУмірав в знесиллі ранньої доби.
І тебе під хмари кличу я з кімнатиБитись і боротись за красу мети,І на льот орлячий руку подала ти…Годі! я не можу й хати перейти.
1905 р.
Видання 1919 року
Текст за виданням: З журбою радість обнялась…, Київ ; Відень: Дніпросоюз, 1919. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.