На три шляхи

На три шляхи за лисогори, за високорівню ворог відступає.Лежить на білій плахті снігу сонце — стяг попоротий від куль.Мов сторожі кордонів пітьми, ждуть горбатодзюбі круки свого паю,хоч лижуть ще червоні язики з розжеврених докраю дул.

Ще металеві горла літаків серед прокльонів клекоту і гулувикрикують у світу сторони чотири свій прощальний співі ллється сніг, мов синій лій, у ззеленілий та дірявий сонця тулубі, мов печать, значи́ть, застигши синім воском на очах мерців.

Ще з літака, мов із відра, в казан долини ллється струм вогню густого,аж вцілений літак, мов птах проколотий, хитнеться й затремтить.В станицю до вождя телефонує з поля бою Янгол перемоги,з-над звітів, мап і плянів постать згорблена підводиться на мить.

— »Тут, бойовище, пане ґенерале, так, це я!« — телефонує Янгол.— »Мій вірний, любий друже!« — дзвонить відповідь зворушена вождя.Стає, у записник історії кладе свій підпис твердо, креслить дату,виходить із кватири й дивиться на дальній, звечорілий шлях.