Колискова

КОЛИСКОВА

Вузли доріг затиснуті на горлах сіл. Знов сняться сни минулі.Сідають дні, мов птахи, на хатах і розгортають крила вітру.Скриплять колиски. — »Синку, спи, накрию сном тебе, мов листям мірту,лиш не ходи, хлопятко, в ліс, бо вовк тебе у лісі зїсть, ой люлі!«

Співає на шляху піхота: — »Не стелися по землі, барвінку!«Пан сотник лютий: — »Покрутило б язики вам, покручі прокляті!«Ударило у мідь дороги, мов у жовтий бубон, сонце дзвінко,кийки проміння бють червоним верблем у калюж рудяві лати.

Під спів піхоти сходить вечір. Ще в розприслім сонці сяє зброя.Вже ніч. До зір пришпилені кокарди літаків. Ніхто не будитьрозквітлих квіттям снів дитячих, і не бачили, не знали люди,коли зоря спинилась над колискою майбутнього героя.