На широкім ведеться світі…
Євген Плужник На широкім ведеться світі:Пожадане щастя — ген-ген!…Так прийшов на щасливі ТаітіНещасливий Ґоґен.
Ось він світ, що душа жадала —Споконвічний просто́ти край!…Вістрям пензля мов лезом кинджалаСерце власне тамуй і край!
Ось вона, глибина остання,Всіх чуттів первина!…Повертає він з полювання…Зустрічає його Вона…
Достигають плоди і строки…Невблагана старість іде…Світе тихий! Світе широкий!Ложе людей!
Прозрівай! Прозирай, Ґоґене!Ти — на грані. Ти — сам. Твори!О, прозріння благословенне,На межі нової пори!
Просявай же обрії дальні!…а коли догориш —Він повісить тебе в їдальні,Неминучий Париж…
І очиці мружачи ситі,Позіхатиме, — voila!…Золоті, далекі Таіті…Заповітна земля!..
Видання 1948 року
Текст за виданням: Рівновага, Авґсбург: Друк Антона Білоуса, 1948. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Діаспоріана.