Вірш
На шляху

На шляху

Богдан-Ігор Антонич

Обплетений вітрами ранокшугне, мов циганя з води,і на піску кричить з нестямиобсмалений і молодий.

Ріка зміяста з дном співучим,хвилясто хльостають вітриІ день ховає місяць в кручу,мов у кишеню гріш старий.

Клюють ліщину співом коси,дзвенить, мов мідь, широкий шлях.Іде розсміяний і босийхлопчина з сонцем на плечах.

Видання 1934 року

Текст за виданням: Три перстені, Львів: Богдан Дороцький, 1934. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.

— / 10

Про цей вірш тут ще нічого немає