На провесні
Леся Українка Не дивуйте, що квітом прекрасним Розцвілася дівчи́на несміла, —Так під про́мінням сонечка ясним Розцвітає первісночка біла.
Не дивуйте, що думи глибокі Будять речі та сльози пекучі, —Так на провесні дзвінкі потоки Прудко, гучно збігають із кручі.
Не дивуйте, що серце так рвяно, Щиро прагне і волі і діла.Чули ви, як на про́весні рано Жайворо́нкова пісня бреніла?
Видання 1892 року
Текст за виданням: На крилах пісень, Львів: Товариство ім. Шевченка, 1892. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.