Конвалія

Росла в гаю конвалія Під дубом високим,Захищалась від негоди Під віттям широким.

Та не довго навтішалась Конвалія біла,І їй рука чоловіча Віку вкоротила.

Ой понесли конвалію У високу салю,Понесла її з собою Панночка до балю.

Ой на балі веселая Музиченька грає,Конвалії та музика Бідне серце крає.

Тож панночка в веселому Вальці закрутилась,А в конвалії головка Повьяла, схилилась.

Промовила конвалія: „Прощай, гаю милий!І ти, дубе мій високий, Друже мій єдиний!“

Тай замовкла. Байдужою Панночка рукоюТую квіточку зівьялу Кинула до долу.

Може, й тобі, моя панно, Колись доведетьсяЗгадать тую конвалію, Як щастя минеться.

Не довго й ти, моя панно, Будеш утїшатись,Та по балях у веселих Таночках звиватись.

Може, колись оцей милий, Що так любить дуже, —Тебе, квіточку зівьялу, Залишить байдуже!…