Н. Маркевичу
Тарас Шевченко · 1840 Бандуристе, орле сизий,Добре тобі, брате!Маєш крила, маєш силу,Є коли літати!Тепер лети в Україну,Тебе виглядають;Полетів би за тобою,Та хто привітає?
Я й тут чужий, одинокий,І на УкраїніЯ сирота, мій голубе,Як і на чужині.Чого-ж серце бється, рветься?Я там одинокий!...Одинокий...? А Вкраїна?А степи широкі?!Там повіє буйнесенький,Як брат заговорить,Там в широкім полі воля;Там синєє мореВиграває, хвалить Бога,Тугу розганяє;Там могили з буйним вітромВ степу розмовляють.
Розмовляють, сумуючи;Оттака їх мова:»Було колись, минулосяНе вернеться знову!«Полетів би я, послухав,Заплакав би з ними...Та ба! доля приборкалаМіж людьми чужими.
Видання [бл. 1920] року
Текст за виданням: Кобзарь, Київ — Ляйпціґ: Українська накладня. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Internet Archive.