Милосердним

Нехай і так, що мов червякЗатоптаний в багно житя,

Оскорблений, унижений,З гнівом в душі вмираю я;Нехай і так, що в старця мов,Похилий мій, нужденний вид,Та все ж ваш дар напрошенийГлубоко грудь міні ранить.

Нехай і так, що добрі виІ чесні ви і щирі ви,Що з милосердя даєтеСтарцеви милостині ви;Та милостині вашоіЯ не благав, я не просив, —За щож ви дар той тичете,Щоб руку мні наскрізь палив?

І хтож вам право дав таке,Щоб милувались ви сейчасНад кождим, у кого лицеНе так щасливе, як у вас,В кого уста безкровніі,Погас в очах веселий жар,І одіж драна голосноГоворить: бач, се пролетар?

Хто знає, може драний той,Блідий, нужденний пролетарНе хоче милости, вважа'Пощочиною всякий дар?Хто знає, може слова лишПрихильного від вас він жде,А може найвдячнійший вамЗа ваше мо́вчанє буде́?

А може дар той, за котрийВас ваша совість похвалить,Його важким униженєм,Мов пясть до долу повалить?А може за той дар, що в васІз милостивих рук плине,Він милість вашу дешеву,І руки ваші прокляне?…12 іюня 1880.