Ми оси, ми оси!..
Іван Франко · 1893 Ми оси, ми оси!Хто любить приноси,Хто любить чужеДо себе горнути,Хто голих стриже,Хто вміє тягнутиЗ робучих людейОстатнюю свитку,Сирітських дітейЗдирає як липку,Хто надто турбуєсьСусідським добром,Нехай нас пильнуєсь,Бо тнемо жалом.
Ми оси, ми оси!Хто кльоцом і досиЧяпить у багні,Освіти лякаєсь,Сучасні огніКлине, проклинає,Хто рідний наш крайТвердою стіноюНеначе КитайБажає обдати,Ужвою міцноюНаш поступ скувати,Плащем єзуітськимНам сонце затьмить,Туманом несвіцькимНам баки забить,
Най стихне й не рухаєсь,Най геть біжить ціло,Бо швидко почухаєсьТам де й не свербіло!20 марта 1893.
Видання 1893 року
Текст за виданням: З вершин і низин, Львів: накладом Ольги Франко, 1893. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.