Місяць, закоханий в ніч чарівну…
Олександр Олесь Місяць, закоханий в ніч чарівну,Сяє, щасливий, і світе;Сонце цілує рожеву весну,В травах кохаються квіти.
Місяць не дума про ранок страшний,Сонця пітьма не лякає,Квіти не стогнуть у день весняний:„Осінь нас бідних чекає“…
Чом-же, скажи мені, нас по-весні,В ранок роскішного квітня,Мучуть-лякають примари страшні,Осінь і ніч безпросвітна?…
1904 р.
Видання 1919 року
Текст за виданням: З журбою радість обнялась…, Київ ; Відень: Дніпросоюз, 1919. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.