Мірошник

Мірошник

Мірошник мав хороший млин.В хазяйстві не абищо він:Про се гаразд усякий знає,Хто хлібець має.Млин у Мірошника був водяний.Мірошник той Хомою звався,І був він чоловік такий,Що не гаразд за діло брався;А інший разБуває дорогий і час.Вода раз греблю просмоктала…Ну що ж! Узять би й загатить.Так ні! Мірошник спить та спить.Вода ж біжить… ще більш прорвала;Хомі й за вухом не свербить.Хто йде, мерщій у млин загляне:— Ой, Хомо, Хомо, схаменись!Он скоро вже й води не стане;Піди лиш, брате, подивись! —А він їх слуха щось не дуже:— Нехай лиш! Річка — не калюжа;Води ще стане на ввесь вік! —З Хоми сміються добрі люде:— Тоді побачимо, як буде,—Дурний ти, Хомо, чоловік! —І справді сталось, як казали:Вода зійшла — колеса стали.Злякавсь Мірошник та й біжитьПритьмом до прірви, щоб гатить.Курей тим часом із десятокПрийшло напитися води.Уздрів Мірошник сих паньматок:— Бач, капосні!. — кричить,— куди!У мене й так води немає,Ще й ви сюди?! —І зо зла палицю хапає…Шпурнув — та й всіх курей побив.А млин стоїть, хоч прірву й загатив;І що робити -— не втямає…Ні з чим зостався мій Хома:Води нема й курей чортма.На світі є такі пани:Без діла сотні всюди сують,А за недогарок вониЛюдей і лають, і мордують.(Вони се так, бач, хазяйнують!)…Та й диво, що у нихХазяйство піде все на сміх!

<1853>