Люблю я всіх людей, — крізь них нераз Господь…

Люблю я всіх людей, — крізь них нераз ГосподьПоказує свою найвищу ласкуІ зрозуміння світу робить нам ясніш.

Люблю дивитися, як бавляться вониЗ тілесностею, пожада́нням крови,Так діти бавились би з зміями в садку.

Однак серед людей я маю ще рідню:В минулому й сучасному пізнаюВідразу їх, — є в них свята скаженість,

Скаженість буйности, що сірість ненави́дить,Що все життя заповнює шуканням,І плеск весла здобивців, — то їм хід мінут.

Та маю я й братів, і тих люблю найбільш.В шуканню за життям, дійшовши до границь,Вони закон пізнали Божий і людей.

Їх пристрасті є замкнені й великі;Вони ідуть і діють, бачучи зорю,Що є до білости розпаленим наказом.