La. Nocturno
Леся Українка Лагідні веснянії ночі зористі! Куди ви од нас полинули?
Пісні соловейкові дзвінко-сріблисті! Невже ви замовкли, минули?
О ні, ще не час! ще бо ми не дізнали Всіх див чарівливої ночі,Та ще бо лунають, як перше лунали, Веснянки чудові дівочі.
Ще маревом лехким над нами вітає Блакітна весняная мрія,А в серці роскішно цвіте-процвітає Злотистая квітка-надія.
На крилах фантазії ду́мки літають В країну таємної ночі,Там промінням грають, де любо так сяють Лагідні веснянії очі.
Там яснії зорі і тихії квіти Єднаються в дивній розмові,Там стиха шепочуть зеленії віти, Там гімни лунають любові.
І квіти, і зорі, й зеленії віти Провадять розмови коханіПро вічную силу весни на сім світі, Про чари потужні весняні.
Видання 1892 року
Текст за виданням: На крилах пісень, Львів: Товариство ім. Шевченка, 1892. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.