Кримські відгуки
Леся Українка I
В гаю далекім, в гущавинї пишній,Квіти гранати палкі розцьвітають, Мов поцїлунки палкі на устах Іншим палким поцїлункам на зустріч, Мов поцїлунки рубінових уст…Спи, моє серце! нехай там у гаюКвіти гранати палкі розцьвітають…
Вітри північні тремтять, затихаючиМіж запашними кущами лавровими, Наче зітхання жаги,
Наче ті лаври стрівання таємнеєЛюбо ховають од сьвіта цїкавого Листом ласкавим густим…Спи, моє серце! хай вітри північніїВ лаврах лагідних тремтять, затихаючи…
До кипариса магнолїя пишнаяЧолом заквітчаним нїжно схилила ся,Як молода до свого нареченого.Білії квіти тремтять в темних кучерях, Але серпанка не має на їх.Щире кохання, невкрите серпанками…Спи, моє серце! хай пишна магнолїяДо кипариса стрункого схиляєть ся.
З темного моря білявая хвилечкаДо побережного каміня горнеть ся, Пестощі, любощі, сяєво срібнеє Хвиля несе в подарунок йому;Темне чоло побережного каміняХвилї коханій на зустріч засяяло. Пестощі, любощі, сяєво срібнеє…Спи, моє серце! Хай хвиля біляваяДо побережного каміня горнеть ся…
1897 р. Ялта
Видання 1899 року
Текст за виданням: Думи і мрії, Львів: Українсько-руська видавнича спілка, 1899. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.