Косовиця
Богдан-Ігор Антонич Немов брусок, гострить скінчивши,косар за пояс сонце вклав.Аж день розкрився ширше й глибше,як він засукував рукав.
Слова́ співучих сіножатейпокошені до строф ляглиВже труд надхнений і крилатийскінчився, й піт з чола зітри.
22. березня 1935.
Видання 1938 року
Текст за виданням: Зелена Євангелія, Львів: Ізмарагд, 1938. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.