Вірш
Яворова повість

Яворова повість

Богдан-Ігор Антонич

(Мала балада)

Мав дяк в селі найкращу доню,дівчину явір покохав.Почула плід у свому лоніпо ночі пяній від гріха́.

Дізнавшись, дяк умер з неслави,мов ніч похму́рний був і гнівний.Кущем, як мати, кучерявимросте син явора й дяківни.

31. березня 1935.

Видання 1938 року

Текст за виданням: Зелена Євангелія, Львів: Ізмарагд, 1938. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.

Про цей вірш тут ще нічого немає