Концерт з Меркурія

Як віко скриню, ніч прикрила муравлисько міста,в долинах забуття ростуть гіркі мигдалі сну.На голови міщан злітають зорі, наче листя,у скорчах болю і багатства людський вир заснув.

Бурян дахів, співуче зілля, мідний кущ — антени.На ніч сплітаються коханці, мов гарячий хміль.Червоні раки лямп повзуть по меблях і по стінах,холоне тіло в сні, душа гниє й сріблиться цвіль.

Руда коханка в теплім ліжку і зоря в портфелі,старі перини, мокрі рожі і черва з книжок.В радіостації надхненний спікер накладаєна ночі грамофон холодний місяця кружок.

20. травня 1935.