Коли студінь потисне…
Іван Франко Коли студінь потисне,Не хвилює вода, не блищить:Коли лямпа розприсне,То і світло її не мигтить.
Коли струна порветься,То від неї музи́ки не жди.Чом же пісня та ллєтьсяПід вагою турбот і біди?
Чи те горе як праса,Щоб із серця пісень надушить?Чи пісні ті як дзвони,Щоби горя завід заглушить?
Видання 1922 року
Текст за виданням: Зівяле листя, Львів: накладом Українського педагогічного товариства і спілки, 1922. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.