Коли часом в важкій задумі…

Коли часом в важкій задумімоя поникне голова,легенький стук в вікно чи в дверпотоки мрій перерива.

Озву ся, вигляну — даремно,не чуть нїкого. не видать,лиш щось у серцї стрепенеть ся,когось то хочеть ся згадать.

Чи щирий друг в далекім краютепер у лютім бою згиб?Чи плаче рідний брат, припавшилицем до прадїдівських скиб?

Чи може ти, моя голубко,моє коханє чарівне,далеко десь з нїмим докоромв тій хвилї згадуєш мене?

Чи може гнучи в собі горе,ти тихо плачеш у тиші,а се твої пекучі сльозименї стукочуть до душі?