Холм і Львів

Раз Данило був на ловахІ у лісі заблудив.Довго він шукав дороги,Довго в пущі він ходив.

Аж виходить на поляну:Ні дороги, ні стежок.На поляні горб високий,Вкритий килимом квіток.

— „Ось де місце для твердині“!З уст зірвалися слова —„Тричі голову розібє,Доки візьме, Татарва!

І твердиня тут повстане“!Князь Данило порішивІ залізною рукоюПерший камінь положив.

І робота закипілаЛіс рубати почали.Тут копають рів глибокий,Там нагортують вали.

На горі будують замок,Поруч — вежу з стовбурів;Скільки плотників зійшлося,Скільки зїхалось майстрів!

І повстало в лісі містоНа досаду Татарви,Забіліли мури, вежі,Появилися церкви.

А навколо по долиніСкрізь розсипались хати.Скрізь городи зеленіютьІ пишаються сади.

Там де звір ревів голодний,Серед лісу на шпиліВиріс Холм і став на вартіУкраїнської Землі.

Інше місто будуватиВін над Полтвою звелів.І на славу Льва князенкаКнязь назвав це місто „Львів“.