Ходить вітер по житі…

Ходить вітер по житїмов господар с-проволу,колосочки налитістиха хилить до долу.

І шепоче колося:»Вітре-брате, дай ве́дра,щоб нам цїло вдало сядостояти до Петра.

»Проганяй ти бокамиградовії навали,щоб не стерлись над нами,щоб ми марно не впали.

»Отрясай з нас що днинипажирливі комахи,най годують ся нимиті співучії птахи.

»Дай нам спіти, нависнуть,стебло луком най гнеть ся,аж серпи тут заблиснуть,жнивна пісня поллєть ся.

»Дай на копи погодуі погоду на спряток,щоб в селянську господувійшли втїха й достаток.«

Ходить вітер по житїмов господар с-проволу,колосочки налитістиха хилить до долу.

Стиха хилить, шепоче:»Все вам буде, як треба:буде бідним дар з неба,та земля дать чи схоче?

»Хоч і як бушували,вас не збили з ніг тучі;градовії наваливпер я в дебрі і кручі.

»Гусїнь, черви пожерлиті співучії птахи;та повзуть он по селахтри інакші комахи.

»Де заглянуть у хату,гине втїха, достаток;ті три черви зовуть ся:коршма, лихва, податок.

»Лїзуть з хати до хати,наче дух той могильний, —а на черв той проклятийя, біднятка, безсильний.«