Хоча лежачого й не б'ють…
Тарас Шевченко · 1860 Хоча лежачого й не бють,То і полежать не даютьЛедачому... Тебе-ж, о суко,І ми самі, і наші внуки,І миром люди прокленуть...Не прокленуть, а тілько плюнутьНа тих оддоєних щенят,Що ти щенила. Муко, муко!О, скорб моя, моя печаль!Чи ти минеш коли? Чи псамиЦарі з міністрами-рабамиТебе, о люту, зацькують?Не зацькують! А люди тихо,Без всякого лихого лиха,Царя до ката поведуть!
Видання [бл. 1920] року
Текст за виданням: Кобзарь, Київ — Ляйпціґ: Українська накладня. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Internet Archive.