Іде Пазюк від ворожки…
Іван Франко Іде Пазюк від ворожкиТа йдучи міркує:„Виразнісінько на кумаВорожка віщує.
„За три межі! Кум від менеЗа чотири межі!По якій я його знаюВідмінній одежі?
„Не в постоли, а в личакиОбуває ноги,І на гуні не зелені,А чорні вилоги.
„Чорний вус — Рудий у кумаГм! не вір рудому!Сірі очи — дійсна правда!Коб швидше до дому!
„А божив ся, дав на боже!…Плакав на остатку!А сам ніж мав і мене хтівПхнути під лопатку!
„Почекай же!.. Де та в бісаГрушка при причілку?В мене є верба. Все одно,Заглянемо в щілку.“
Видання 1898 року
Текст за виданням: Мій Ізмарагд, Львів: З друкарні пар. Ст. Манецкого і Спілки; накладом товариства «Академічна Громада», 1898. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікісховище.