І станом гнучим і красою…

І станом гнучим, і красоюПренепорочно-молодоюСтарії очі веселю́,Дивлю́ся иноді, дивлюсь:І — чудно! мов перед святою,Перед тобою помолю́сь.І жаль мені старому станеТвоєї божої краси.Де з нею дінешся-єси?Хто коло тебе в світі станеСвятим хранителем твоїм?І хто заступить? хто укриєОд зла людсько́го в час лихий?Хто серце чистеє нагрієОгнем любови? хто такий?Ти сирота: нема нікого,Опріче праведного Бога...Молися-ж, серце! ПомолюсьІ я з тобою.Щось пророчеМені вже зазирає в очи —І я вже Богу не молю́сь,Уже й на тебе не дивлю́сь.Мені приснилось: ти вже мати:Не в оксамитах, не в палатахТвоє голоднеє дитя...І вянеш ти. А дні летять,Несуть все добре за собою;Уже й надію понесли́,А ти — осталась на землиОдна-однісенька; з тобоюЄдинеє добро було —Твоє дитя, поки росло́,В колодочки́ поки́ вбивалось;Оперилось, — і ти осталасьСтара і немощна. Людий,Людий неприязних благаєш,І Христа ради простягаєш,Коло зачинених дверий,Старії руки.

Оттак я иноді тобою, —Тобою, серце, молодоюСтарії очі веселю́,Дивлю́ся иноді, дивлю́сьНа стан твій гнучий, і за тебеТихенько Богу помолюсь.

Молися й ти: з святого небаНа тебе, серце, низійшлаТвоя і доля, і недоля.