Громада

Одваживсь вовк у лева попросити,Щоб старшиною до овецьНаставили його служити...Лукавий молодець!Попереду він кинувсь до лисиці,Щоб тая нищечком у львиціПоворожила про його;Лисичка здатна до цього:Крутнула хвостиком — і помоглося, —Все до-ладу й прийшлося.Став думать лев, що, може б, і не слід,Бо препоганий вовчий рід,Та треба-ж иноді і жінці догодити..Тут як би владить так,Щоб який-небудь неборакНе здумав шелесту зробити: Скрутив, мов, як хотів... І лев звелівКликнуть громаду на пораду.Ну, чи громаду, то й громаду...Зійшлись... Ніхто нічого не сказав...І вовчик старшиною став.А вівці ж що? Хіба ж вони поснули,На раді стоячи? про іх же діло йшло!..От те ж то й лишенько! Овечок не було,Бо не покликали — забули...А слід би буть їм там.

Панове громадяни!Ця байка вамВ пригоді, може, стане.