Гоголю

(За думою дума.)

За думою дума роєм вилітає:Одна давить серце, друга роздирає,А третяя тихо-тихесенько плачеУ са́мому серці — може й Бог не бачить.

Кому-ж її покажу я,І хто тую мовуПривітає, угадаєВеликеє слово?Всі оглухли, похилилисьВ кайданах — байдуже!...Ти смієшся, а я плачу,Великий мій друже!А що вродить з того пла́чу?Бурян, мабуть, брате!Не заревуть в УкраїніВольнії гармати,Не заріже батько сина,Своєї дитини,За честь, славу, за братерство,За волю Вкраїни.Не заріже: викохаєТа й продасть в різниціМоскалеві... Се-б то, бачиш,Лепта удовиціПрестолові, »отечеству«Та Німоті плата...Нехай, брате! А ми будемСміятись та плакать.