Епілог
Іван Франко ЕПІЛЬОҐ.
Розвійтеся з вітром, листочки зівялі,Розвійтесь як тихе зітхання!Незгоєні рани, невтишені жалі,Завмерлеє в серці кохання.
В зівялих листочках хто може вгадатиКрасу всю зеленого гаю?Хто взнає, який я чуття скарб багатийВ ті вбогії вірші вкладаю?
Ті скарби найкращі душі молодоїРозтративши марно, без тями,Жебрак одинокий на зустріч недоліПіду я сумними стежками.
Видання 1922 року
Текст за виданням: Зівяле листя, Львів: накладом Українського педагогічного товариства і спілки, 1922. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.