Епічний вечір

Під прапором мідянолистих буків,де сонце покотилось вогняним тарелем,засмаглі хлопці, мов джмелі, на лукахгудуть і вибухає пил з рудих цегелень.

На бурунах трави, в зеленім диміколишуться корови, мов тяжкі колодиі зорі в зорі дзвонять понад нимий шумлять під ними буйно життєтворчі води.

Той струм, що з сонних квітів синім димомпроходить в стиглість ядер, спрагу росту будить,насіння кільчиться, упавши в плідну вогкість.Мужчини волохаті палять темним окомдівок широкобедрих, смаглих, повногрудих.Горбатий янгол лісу манить теплим мохом.

Завиті у пергамен неба зодіякиввижаються нам в свастиках щоночіі мрії наших вір горять стожарним маком.

І з зір загаслих іскри осявають очі,червоні півні синій місяць кличуть —це буревій краси, прапервнів громовиця!

Так родяться реліґії й суспільний лад.Боги й звірня. Громада до громади.Епічний вечір починає владуі синій, вічний стяг лопоче таємниче.

Усоте прославляю буйноту життя!

27. жовтня 1935.