Експресовітер
Михайль Семенко З експресовітром я товаришую.Він вільний і зі мною бачиться завжди.Слова безсловесні — заклику — чую,вони проймають, щоб мою душу взнав ти.
А ще краще в обіймах тихої пітьми.Тоді бренять лише найдальші струни.За поворотом зникають відьми.Буруни.
5 — І. 914. Київ — Батиєва гора.
Видання 1929 року
Текст за виданням: Арії трьох П'єро, Харків: Державне видавництво України, 1929. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.