Диво

Над ранком. Зорі з вовни мряки,мов злоті ґудзики з плаща,відпоре день і сімям макурозсипле соловям в кущах.

В сувоях тиші сплять долини,де мох задуми й мох імли,аж скотиться стозерна диняна лопуховий ранку лист.

Як диню сонця зсуне вітерна решето ясних долин,розплющують зіниці квітиі листя рветься в дальню синь.

А серце, що, незаспокійне,збагнути хоче все до дна,тріпочеться і з листям рвійнимдо болю прагне дива дня.