Буря

Надходить буря. Сиві вільхив тривозі туляться до себе.Щоб відідхнути, просить пільги,хоч на хвилину, в багрі небо.

Мов стовп, піднявся вихор тричі,і сяють блискавки, аж макичервоні сплющують зіниціі клоняться хорунжим ляку.

Клярнетів схлип і вітру помахі виє лис — нічний астроном.Червона неба паполомапрорізана, мов бляха, громом.

Це з-понад бурі безкрай вільний,схилившись, риє в хмарах ями.Тоді слова швидкі й доцільні,мов леза, схрещую з громами.