Душа моя – пустка холодна й німа…
Олександр Олесь Душа моя — пустка холодна й німа…Нічого в тій пустці самотній нема:То вітер розвіяв, то хвилі зірвали,То, граючись, діти малі розібрали.
Душа моя — дно безджерельне й сухе,Де тільки сіріе каміння важке…Тім сірим камінням колись в мої грудиВсе били без жалю, жалкуючи, люде.
1904 р.
Видання 1919 року
Текст за виданням: З журбою радість обнялась…, Київ ; Відень: Дніпросоюз, 1919. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.