Довго хмарами небо покрите було…
Олександр Олесь Довго хмарами небо покрите було,Довго землю встілали тумани,А сьогодні — дивлюсь — і весна, і тепло,І блакіть і повітря весняне.
Все радіє, живе і співа навкруги,Ніби дихають луки і ниви,І в струмки обертаються білі сніги,І туркочуть, як голуби сиві.
Я стояв і дививсь, і здавалось мені,Що кричать журавлі десь в блакіті,Що несуть вони нам і любов, і пісні,І тепло, і роскоші, і квіти.
Я дививсь і радів, що минула зіма,Що весна наближається, літо…Коли — глядь — уже сонця ясного нема.Небо-ж хмарами сизими вкрито…
1904 р.
Видання 1919 року
Текст за виданням: З журбою радість обнялась…, Київ ; Відень: Дніпросоюз, 1919. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.