До Натури

Натуро матінко! я на твоєму лоніДитячі радощі і горе виливала,І матірью тебе я щиро звала,С подякою складаючи долоні.

Ти искру божую збудила в моїх грудях;Надія, — їй же першу пісню я співала, —Мені провідною зоре́ю стала,І з нею буду я добра шукати в людях.

 Колиж почую я, що промінь погасаєНадії милої, — тоді, Натуро ненько,Прийми моє знебулеє серде́нькоІ про́міння нове́ нехай йому засяє!