День і ніч сердитий вітер…

День і ніч сердитий вітербєсь о дому мого ріг,наче пес голодний виєі валить прохожих з ніг.

День і ніч дощі холоднібють о вікна, цяпотять,ринви грають, шиби плачуть,утишить ся не хотять.

Оловяні сїрі хмаринебозвід весь заляглиі лежать і ремиґаютьначе ситиї воли.

Дармо вітер бє їх, гонить:»Гей ти сивий! половий!«»Нам тут добре, відпочинем!Хоч ти сердь ся, хоч і вий!«

Дармо втомленеє серцебєть ся, мов у клїтці рись:»Нам тут добре, відпочинем!А ти плач собі й журись«.