Чи то недоля та неволя…
Тарас Шевченко · 1850 Чи то недоля та неволя,Чи то літа ті, летячи,Розбили душу? Чи ніколиЙ не жив я з нею? Живучи́З людьми в паскуді, опаскудивІ душу чистую?... А люди(Звичайне, люди), сміючись,Зовуть її і молодою,І непорочною, святою,І ще якоюсь... Вороги!І люті, люті! Ви-ж украли,В багно погане заховалиАлмаз мій чистий, дорогий,Мою, колись святую, душу,Та й смієте́сь! Нехристіяне!Чи не між вами-ж я, погані,Так опога́нивсь, що й не знать,Чи й був я чистим коли-небудь?!Бо ви мене́ з святого небаВзяли́ між себе, і писатьПогані вірші научили!Ви тя́жкий камінь положилиПосе́ред шля́ху і розбилиО його, Бога боячись,Моє малеє, та убоге,Те серце пра́ведне колись.Тепер іду я без дороги,Без шляху битого... А виДивуєтесь, що спотикаюсь,Що вас і долю проклинаю,І плачу тяжко, і як ви,Душі убогої цураюсь,Своєї грішної душі!...
Видання [бл. 1920] року
Текст за виданням: Кобзарь, Київ — Ляйпціґ: Українська накладня. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Internet Archive.