Чого ти, хлопе, вбравсь у стрій лицарський…

„Чого ти хлопе вбравсь у стрій лица́рський,Немов боіш ся насміху і сварки?Чого важкий свій молот каменярськийМіняєш на тонкий різець Петрарки?

„Замісць валити панський гнет і царський.Ти скрив ся в поетичні закамарки!Гіркий, та нешкідний удар писарський,Мов полинівки чарка у шинкарки“.

„Ні, я не кинув каменярський молот,Усе він в мойій хоч слабій долони,Єго не вирве насміх ані колот.

„І як невпинно він о камінь дзвонить,Каміня грюк в душі міні лунає,З душі ж луна та співом виринає“.

1881.